Гаррі Поттер і психологічний розбір
Чому Гаррі Поттер такий видатний персонаж? Чому Волдеморт, маючи владу та страх усього магічного світу, так боявся хлопця? Що дало Гаррі сили не зламатися і перемогти зло, хоча в його житті було так багато страшних випробувань? Які маніпуляції використовував Волдеморт, щоб змусити прибічників йти за ним і виконувати його накази? І ще багато чого цікавого ви дізнаєтеся. Отже, заварюйте чай та вмощуйтесь зручніше.
Пам’ятаю, як мені було 12 і до моїх рук потрапила книга «Гаррі Поттер і філософський камінь». Я позичила її у подруги і прочитала за два дні, бо цей чарівний світ магії - це щось особливе. Коли я вже стала дорослою, подарувала своїй внутрішній дитині всі сім книг, які я вже разів зо три перечитувала. Ну люблю я цю історію. А скільки разів я фільми передивлялася, то взагалі. Не рахувала, але точно багато разів. Та поки всі ми чекаємо на серіал, саме час подивитися психологічний розбір. Підготувати цей матеріал, то був особливий досвід для мене, бо тепер я бачу історію про хлопчика, який вижив, як психолог.
- Якщо вам зручніше було б отримати інформацію у вигляді розмовного відео, то вбудований плеєр ви можете знайти наприкінці даного допису (листайте донизу).
Почати я хочу з психологічного портрету Волдеморта. Том Реддл - це самотня покинута перелякана дитина. В основі всього зла, яке він робив, був страх. Його мати Меропа була нащадком Салазара Слизерина, яка завдяки любовному зіллю, закохала в себе багатого привабливого маґла. Та Том Реддл старший покинув вагітну Меропу, коли дізнався, що вона чарівниця. А та від розбитого серця пішла з життя після пологів. Волдеморт вважав, що в неї був вибір. Малий Том розповідав Дамблдору, що його мати не вважала свого сина вартим того, щоб залишатися живою. Безумовно, таке сприйняття вплинуло на життя чаклуна. Та насправді вона була в дуже пригніченому стані, цілком можливо, що була присутня сильна депресія. Меропа росла з братом та батьком, які постійно її цькували. Потім закохалася в чоловіка, який її не кохав. Вона була сама. В неї не було ніякої підтримки. А магічні сили у світі, створеному Джоан Роулінг, напряму залежать від емоційного стану чарівника. Чомусь же вона прийшла народжувати саме до маґлів, а не чарівників. Причини могли бути різні. Можливо, вона хотіла тримати сина подалі від магічного світу, можливо не знала до кого можна звернутися. Могла бути будь-яка причина.
Отже, думка Волдеморта стосовно рішення його матері, то було надане ним значення. Яке могло не відображати реальність. Він вважав любов слабкістю, бо через почуття до його батька, мати його покинула. Та насправді все не так просто. У Меропи загалом було важке життя. Ізоляція, бідність, постійний страх. Вона була виснажена. Невдале кохання стало останньою краплею, яка її зламала. Одна з важливих навичок для психологічного благополуччя - це вміння звіряти власні думки з реальними фактами. Якщо щось достеменно невідомо, то варто це прийняти в такому вигляді, як є. Врахувати, що причини можуть бути різні і навіть поза межами нашого розуміння. У Волдемортовій біографії таких епізодів рефлексії не було, тому в своїх діяннях він керувався деструктивним правилом життя «любити - значить бути слабким». Він зневажав слабкість і більше за все боявся вразливості. Він нікому не довіряв, бо у нього ніколи не було адекватного досвіду прив’язаності. Ще з сиротинця Том засвоїв нездорову стратегію: залякуй і будеш контролювати. Але його жага до контролю в основі має страх. І це підтверджує навіть той факт, що коли Гаррі з друзями одягали медальйон - горокракс, то відчували сильну тривогу, яка зводила їх з розуму. Такою була частинка душі Волдеморта. Через страх він розщепив свою душу. І саме тому він полював на Гаррі, бо цей хлопчик був нагадуванням, що він не є всесильним. Темний Лорд демонструє когнітивне викривлення під назвою дихотомічне мислення. Він жив в двох полюсах: слабкість та сила. Мислення Волдеморта було негнучким і стереотипним, небезпечним, як для нього, так і для інших.
Коли після сиротинця Том Реддл потрапив в школу магії Гогвортс, то став улюбленцем викладачів і зібрав навколо себе групу школярів-однодумців. Разом вони затівали всілякі недобрі справи, та за всі роки навчання жоден з них не попадався на порушеннях. Волдеморт був привабливим, улесливим, талановитим юнаком. Він був дуже обережний і здобував багато знань. В школі він дізнався, що є нащадком Слизерина та навіть відкрив Таємну кімнату. А ще в розмові з викладачем зіллєваріння від дізнався про існування горокраксів. Тоді його жага до величі запалала на всю силу. Ось же вона, можливість бути найсильнішим, можливість не вважати себе нікчемою. І він схопився за неї. Ще в школі він почав розщеплювати свою душу. Першими жертвами була Плаксива Мірта і його батько маґл Том Реддл старший. І обирав для цього особливі предмети, які пов’язані з ним, його походженням та школою. Як і для Гаррі, Гогвортс був важливим місцем для Волдеморта, справжнім домом. Тому, після завершення навчання, він спробував влаштуватися на посаду викладача Захисту від темної магії. Це була б можливість продовжити в школі пошуки вмістилищ для шматочків душі, впливати на школярів, розширювати мережу прибічників. Та він не отримав цю посаду. Тоді Том йде на роботу в те місце, яке дає можливість йому знаходити цінні речі. Крамничка «Борджин і Беркс».
Всі були в шоці. Як так, хлопець якого всі очікували побачити в Міністерстві на крутих посадах, марнує свій потенціал в якійсь крамниці. Але навіщо йому було те Міністерство, якщо стояло питання безсмертя, страху і влади. Чемний симпатюля Том мав особливі доручення. Він ходив в гості до чарівників і знаходив те, що можна вигідно продати. Так він познайомився з літньою заможною жінкою, яка була зачарована його вродою та манерами і в бесідах розповіла, що має медальйон Слизерина та чашу Гафелпаф. На тому її життя й закінчилося. Том спланував отруєння і забрав ті речі собі. Після чого він продовжив шукати горокракси та збільшувати кількість прихильників. Щоб об’єднати навколо себе велике коло людей і змусити їх виконувати свої забаганки, Том Реддл скористався такими методами впливу, як спільна ідея (боротьба за чистоту крові) та авторитет, створений страхом. Кожна людина має потребу в приналежності та безпеці. Том використав це в свій деструктивний спосіб. Ідея боротьби за чистоту крові давала його прибічникам відчуття особливості, обраності, приналежності до групи обраних. Том створив власний культ з символікою, ритуалами та секретними зустрічами. А своїх прибічників він тримав міцно у тенетах страху. Вони знали і бачили злі і могутні діяння Темного Лорда. Том гарно володів легіліменцією - вмінням «залазити в голову» іншим людям. Це дійсно страшно. Діалоги Волдеморта та його слуг показують нам, як сильно вони його бояться. Їм здається, що бути поряд з ним, служити йому, бути в групі цих посіпак-смертежерів, то про безпеку. Але ж ні. Насправді то, про нездорові переконання.
Не дивно, що легіліменція - це взагалі фішка Волдеморта. В силу своїх деструктивних уявлень про життя та інших людей, він банально не міг нікому довіряти. Ну і хотів контролювати все, бо страшенно боявся невизначеності. Легіліменція була його інструментом маніпуляцій, насильства та залякування.
Назвавши себе Лордом Волдемортом він більше не грав роль привабливого чемного юнака. Він вселяв страх, як своїми словами та поведінкою, так і за допомогою зовнішності. Цікаво, що він радий був позбутися краси, адже його ж лице нагадувало йому про батька. Нагадувало про напівкровність. Його жага до величі - це спроба довести самому собі, що він чогось вартий, приховати почуття власної нікчемності. Вразливість - ось те, чого він боявся найбільше. Так він став тікати від любові та смерті, знищуючи все. Але правда в тому, що вразливість - це природньо. І саме вразливість зробила Гаррі Поттера сильним.
Гаррі - хлопчик сирота, ріс в домі своїх родичів Дурслів, яких ми можемо назвати інвалідуючим оточенням, тобто оточенням, яке ігнорувало його потреби, створювало психологічно несприятливу атмосферу. Йому доводилося терпіти їх насмішки, брехню, недбале ставлення… Це пояснює, чому Гаррі доволі імпульсивний, адже така поведінка допомагала протистояти двоюрідному брату, який постійно його зачіпав. Дитячий досвід навчив хлопця, що рішення треба приймати швидко, реагувати треба вже тут і зараз. Так він себе захищав. Ніхто його не вчив, що така стратегія працює лише у деяких випадках, а не у всіх. Та життя, звичайно, йому показало, що такий варіант реагування на виклики може бути небезпечним. До ситуації з Сіріусом у 5-й частині, імпульсивна поведінка мала позитивне підкріплення. Дієш швидко - когось рятуєш, стаєш героєм. Тому, ця поведінка знову повторювалася… Та ситуація з хибним видінням про Сіріуса від Волдеморта вимагала планування, обдумування та обговорення. Втрата хрещеного вплинула на Гаррі. У 6-й та 7-й частині він все ще реагує імпульсивно, але вже рідше. Та справа не втому, щоб позбутися звички реагувати швидко, а щоб здобути нові навички вирішення проблем і реагувати відповідно до ситуації.
Школа магії стала для Гаррі Поттера домом, адже там він знайшов підтримку та справжніх друзів. Цікаво, що хлопець міг бути в Слизерині і товаришувати з Драко Малфоєм, але свідомо обрав Гриффіндор та Рона з Герміоною. Дамблдор казав, що наш вибір показує, ким ми є насправді. Не минуле, не ярлики, не походження… Будучи дитиною-знаменитістю в світі чарівників, Гаррі демонструє відданість власним цінностям. Читаючи книги, я бачила, наскільки для нього важлива увага інших людей. Через власний травматичний досвід, Гаррі мав сильний страх бути покинутим. Він не любив, коли його називали «обраним», бо це в певній мірі про самотність, віддаленість від інших… А стосунки з іншими людьми - це найбільш цінна сфера для для нього. Тому, він дружив, любив, пробачав. До речі, я вже розповідала про те, що Волдеморт найбільше боїться вразливості і, що саме вразливість зробила Гаррі Поттера сильним. Як так? Гаррі боявся, але йшов далі та діяв згідно того, що для нього важливо. Він дозволяв собі прив’язуватися до людей, знаючи, що стосунки можуть приносити біль. Він зізнавався, коли йому було страшно, просив про допомогу, був щирим та людяним. Це все те, що робить його по-справжньому сильним персонажем. Він не був безстрашним. Він навчився жити зі своїм страхом. Він співчував іншим, бо знав, що таке боляче. І знав, що немає тих, кому не болить. Як бачимо, хлопчик Гаррі був набагато мудріший, ніж той могутній Волдеморт, якого боявся весь магічний світ.
Секрет сили та сміливості Гаррі Поттера не заклинаннях і не в чарівних предметах. А в житті згідно цінностей. Всі ми чимось керуємося при прийнятті рішень, маємо внутрішні орієнтири. Не секрет, що вони можуть бути як корисними, так і шкідливими. Цінності - це корисний внутрішній компас і це не про те, що ми хочемо мати, а якими ми хочемо бути. Наприклад, Гаррі демонструє, що для нього важлива справедливість, вірність, щирість, відданість, відповідальність… А життя Волдеморта побудоване на деструктивних правилах, ригідних негативних переконаннях. Він керується страхом, соромом та надмірним контролем, що призвело до насильства, ізоляції. Як ми вже говорили, то результат пережитого досвіду та відсутності вибору жити згідно цінностей. Звичайно, щоб ефективно втілювати в життя свої цінності, потрібні знання та навички. І Гаррі здобував свої знання в школі, де був у колі справжніх друзів і талановитих вчителів-наставників. Всі ці взаємодії навчали, підтримували його. На мою думку, величезну роль відіграла сім’я Візлі. Вони раді були бачити Гаррі в своєму домі. Моллі просто неймовірна жінка! Її турбота однозначно мала дуже великий позитивний вплив на Гаррі. Подарунки на Різдво, домашня їжа, добре слово - здавалось би прості речі. Але для сироти вони були особливими. Після тих всих Дурслів хлопчик дізнався, як це, коли про тебе піклуються і що таке сім’я. Згодом, як ми знаємо, Візлі стали сім’єю Гаррі. Це прекрасно.
На протязі всього шляху до фінальної зустрічі Гаррі з Волдемортом, поряд з хлопцем були вірні друзі. Так, не без конфліктів, не без помилок і не без непорозумінь. В стосунках бувають труднощі. Та найголовніше - без Рона та Герміони Гаррі не був би тим Гаррі, якого ми знаємо. Їх підтримка, допомога стали тим досвідом, який навчив його довіряти, співпрацювати. Наше оточення дуже впливає на нас. Воно може як додавати нам сил, так і віднімати. Це ми бачимо й на прикладі Гаррі. Він обрав своє оточення. І «обрав» - це ключовий момент.
Якщо вам хотілось би дізнатися також про інших персонажів, напишіть про це в коментарях під моїм відео на Ютуб (нище) і при гарній активності я зроблю продовження. Не забудьте поставити вподобайку та заглянути на мій канал. Гарного дня та настрою!
